Право. Людина. Довкілля

Упровадження електронного урядування та його окремих елементів у життєдіяльність суспільства, громадян, держави та бізнесу визначено одним з головних завдань державної політики більшості країн світу, в тому числі України, що знайшло відображення як у міжнародних документах, так і в національній законодавчій базі. Разом з тим цей процес тривалий час залишався несистемним, неефективним, занадто забюрократизованим та непрозорим, що суперечить базовим принципам самого електронного урядування. Відповідно до законодавства міністерства визначено як органи, відповідальні за формування та реалізацію державної політики, а Кабінет Міністрів України – як орган, який спрямовує, координує та контролює діяльність міністерств. Проте існуючі механізми спрямування і координації міністерств, так само як і спроможність міністерств до формування та реалізації політики у сфері електронного урядування, потребують вдосконалення. Крім того, процес планування діяльності Кабінету Міністрів України не узгоджується належним чином з бюджетним процесом. Відповідно проекти урядових рішень часто не мають належних фінансово-економічних розрахунків та прогнозу впливу реалізації того чи іншого акта на ключові інтереси заінтересованих сторін. Також основними проблемами державного управління електронним урядуванням є порушення принципу персональної відповідальності за виконання поставлених завдань та відсутність єдиного дієвого координаційного центру з розвитку електронного урядування, конкуренція органів державної влади за вплив на сферу, дублювання їх функцій та завдань, неузгодженість організаційно-правових механізмів з розвитку електронного урядування. 

електронне урядування, інформаційне суспільство, державне управління, органи виконавчої влади, інформаційно-комунікаційні технології, інформатизація