Право. Людина. Довкілля

Стаття присвяченадослідженнюпроцедур концентраціїдоказового матеріалу у цивільній справі в контексті оптимізації цивільного судочинства. Обгрунтовується, що цивільні процесуальні законодавства багатьох європейських держав сприйняли наукові концепти зосередження необхідного доказового матеріалу, модифікуючи, таким чином, ідеї німецьких та австрійських учених-процесуалістів XIX століття. Доводиться, що проблема концентрації доказів не може бути вирішена без пошуку належних форм взаємодії основоположних принципів цивільного процесу – змагальності та диспозитивності, з одного боку, та положень про керівництво судовим процесом і активні повноваження суду. Автор аргументує, що для формування ефективного цивільної процесуальної форми концентрації доказів важливе значення має час і строки подання доказів. Дослідник виходить з того, що збільшення числа цивільних процесуальних обов’язків, і, насамперед, у сфері доказового права, має стати одним з напрямків оптимізації цивільного судочинства. Логічну завершеність механізму концентрації доказів надає встановлення цивільної процесуальної відповідальності (санкцій) за порушення передбаченого законом порядку здійснення процесуальних дій та невиконання процесуальних обов’язків.

концентрація доказового матеріалу,судові докази, процесуальні обов'язки, цивільна процесуальна відповідальність, оптимізація цивільного судочинства, принципи цивільного процесу