Право. Людина. Довкілля

У статті проведено науково-теоретичний аналіз продовольчого законодавства ЄС. З’ясовано,що його основу складають норми права, які регулюють відносини, пов’язані із процесом сільськогосподарського виробництва. Такі правовідносини мають специфічний об’єкт (сільськогосподарську продукцію, включаючи корми), особливих суб’єктів (сільськогосподарських товаровиробників), а отже і свій зміст – права та обов’язки суб’єктів, пов’язані із забезпеченням безпеки сільськогосподарської продукції на стадії первинного виробництва. З метою визначення місця продовольчого права у системі права ЄС, розкрито його принципи: аналізу ризиків (ст. 6); обережності (ст. 7); відповідальності за безпеку харчових продуктів (п. 1) ст. 17); простежуваності (ст. 18); захисту інтересів споживачів (ст. 8); права на інформацію (ст. 9, 10). Стверджується, що наявність норм, які регулюють окремий вид однорідних суспільних відносин (що виникають, змінюються і припиняються у процесі виробництва безпечної харчової продукції, включаючи корми), а також принципів, що виступають основними засадами такого виробництва, свідчить про те, що продовольче право є сформованим правовим інститутом. Наявність в ньому значної кількості норм різних галузей права, об’єднаних за своїм змістом, дозволяє вважати його міжгалузевим правовим інститутом, основу якого складають норми сільськогосподарського (аграрного) права ЄС. 

продовольче право, аграрне право, законодавство ЄС, сільськогосподарська продукція, харчовий продукт, якість і безпека продукту харчування, захист прав споживачів, первинне виробництво сільськогосподарської сировини, корм