У статті досліджується часто критиковане як пострадянський пережиток застосування поділу земель на категорії за цільовим призначенням. На підставі аналізу змісту основних кодифікованих актів приватно-правової і природоресурсної сфер зроблено висновок, що принцип цільового призначення не є виключним надбанням земельного права, маючи більш либоку універсальну природу через широке застосування у різних варіантах у чинному законодавстві. Тільки в Земельному кодексі України біля 40 відсотків статей зорієнтовані на цільове призначення земель, що робить його опорним земельно-правовим інститутом, заміна якого потребуватиме одночасної заміни всього земельного законодавства. Доведено недостатню обґрунтованість пропозицій щодо заміни цільового призначення плануванням і зонуванням території.
цільове призначення земель, категорії земель, планування земель, зонування земель