У статті досліджується досвід правового регулювання відносин у сфері захисту вод від забруднення нітратами у ЄС. Проведено науково-теоретичний аналіз розвитку вітчизняного законодавства з урахуванням вимог Директиви Ради 91/676/ЄЕС від 12 грудня 1991 р. про захист вод від забруднення нітратами з сільськогосподарських джерел. Констатується, що нашою країною не виконується Угода про асоціацію між Україною, зоднієїсторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 р. у частині імплементації вищезазначеної Директиви (початковий термін виконання – 2017 р.). Продовження терміну до 31 грудня 2020 р. не гарантує, що законодавство буде приведено у відповідність з її вимогами. Адже до цих пір залишаються не прийнятими: Кодекс кращих сільськогосподарських практик, Методика визначення уразливих зон, План заходів щодо зменшення рівня забруднення вод нітратами із сільськогосподарських джерел. Відповідно не здійснюється робота щодо виявлення уразливих до накопичення нітратів зон; створення їх реєстру, а також проведення моніторингу вмісту нітратів у поверхневих і ґрунтових водах. Крім того, досвід провідних європейських країн свідчить про неможливість реалізації положень цієї Директиви без організації фінансування її заходів, а також створення дієвої системи контролю за їх виконанням.
якість води, водний об’єкт, питна вода, забруднення нітратами, уразлива зона, моніторинг вмісту нітратів, імплементація законодавства, сільська територія