Право. Людина. Довкілля

У статті здійснено науково-теоретичний аналіз змісту Кодексу найкращих сільськогосподарських практик та його значення для правового забезпечення екологізації сільського господарства України. Досліджено зміст проекту Кодексу кращих сільськогосподарських практик та проекту Кодексу належної сільськогосподарської практики. Виявлено недоліки в частині формулювання сфери дії цих Кодексів. Запропоновано поширити сферу дії Кодексу кращих сільськогосподарських практик на всіх сільськогосподарських товаровиробників без встановлення будь-яких обмежень. Відзначено, що в тексті Кодексу кращих сільськогосподарських практик обов’язковим є закріплення положення про добровільність його застосування (на основі п. 1 ст. 4 Директиви Ради 91/676/ЄЕС від 12.12.1991 р. про захист вод від забруднення нітратами з сільськогосподарських джерел). Визначено недоліки положень проектів Кодексів в частині регулювання управління землекористування, включаючи використання системи сівозмін. Зроблено висновок про недоцільність дублювання в Кодексі кращих сільськогосподарських практик норм законодавства, що регулює питання організації сівозмін. Запропоновано обмежитись вказівкою на відповідні нормативні акти. Зроблено висновок, що паралельно із введенням у дію Кодексу кращих сільськогосподарських практик повинна проводитись робота щодо впровадження в Україні підходу «cross-compliance». Це дозволить мотивувати сільськогосподарських товаровиробників до виконання положень Кодексу кращих сільськогосподарських практик та сприятиме екологізації сільського господарства. 

сільське господарство, Кодекс кращих сільськогосподарських практик, правове забезпечення, екологізація сільськогосподарської діяльності, нітрати, мінеральні добрива, ґрунт