Право. Людина. Довкілля

У статті здійснено науково-теоретичний аналіз законодавства ЄС, українського законодавства, а також правової доктрини у сфері поводження з відходами сільського господарства. Окрема увага приділяється встановленню особливостей у правовому регулюванні такої діяльності. Автор доходить висновку, що на сьогоднішній день, з урахуванням необхідності імплементації законодавства ЄС, відбувається процес поступового формування аграрного законодавства, спрямованого на вирішення проблем, пов’язаних із поводженням з відходами сільського господарства. Його основу складають Закони України від 25 червня 1992 р. «Про ветеринарну медицину», «Про побічні продукти тваринного походження, не призначених для споживання людиною», від 18 травня 2017 р. «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», від 23 грудня 1997 р. «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Крім того, обґрунтовується доцільність визначення на законодавчому рівні поняття відходів сільського господарства, розуміючи під ним речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі сільськогосподарської діяльності людини, а також життєдіяльності рослин і тварин, які повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання (окрім органічних добрив) за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник має позбутися шляхом утилізації чи видалення. В статті пропонується внести зміни до Класифікатора відходів. ДК 005-96 «Класифікатор відходів», затвердженого наказом Держстату України від 29 лютого 1996р. № 89, шляхом доповнення групи 01 відходами лісового господарства (за винятком відходів переробки лісу, виробництва панелей та меблів, целюлози, паперу і картону) та рибальства.

відходи, відходи сільського господарства, лісове господарство, навколишнє середовище, пестициди, поводження з відходами, рибне господарство, сільське господарство