Право. Людина. Довкілля

У статті досліджено особливості правового регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення між сільськогосподарськими товаровиробниками у країнах ЄС і визначено напрями удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. За результатами дослідження встановлено, що світовий досвід вказує на існування різноманітних моделей правового регулювання обігу земель серед сільськогосподарських підприємств, які можуть бути ефективними, якщо враховують конкретні особливості тієї чи іншої країни та національні інтереси. Практично кожна країна світу в той чи інший спосіб регулює такий обіг. Є країни з «жорстким» та «м’яким» регулюванням земельних трансакцій між сільськогосподарськими товаровиробниками. Але практично кожна розвинута країна ЄС віддає пріоритет фермерам, що проживають на даній території й ведуть господарство, на відміну від великих агрохолдингів. Не зважаючи на те, що у країнах ЄС законодавство про обіг земель сільськогосподарського призначення між сільськогосподарськими товаровиробниками базується на різних моделях правового регулювання, позитивний досвід цих країн має бути використано для удосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. У сфері правового забезпечення використання земель сільськогосподарськими товаровиробниками, необхідно у вітчизняному земельному законодавстві особливу увагу приділити наданню переважних прав на придбання земель сільськогосподарського призначення фермерським господарствам, територіальним громадам, орендарям тощо; передбачити встановлення пільгового порядку придбання таких земель і надання податкових пільг; а також визначити граничні межі концентрації землі на рівні областей та об’єднаних територіальних громад або встановити дозвільний порядок придбання земельних ділянок площею більше ніж встановлена на території певної області або об’єднаної територіальної громади.

землі сільськогосподарського призначення, обіг земель сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські товаровиробники, агрохолдинги, фермерські господарства