Право. Людина. Довкілля

Цілі сталого розвитку, окреслені у підсумковому документі Саміту ООН «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року», і надалі залишаються головною моделлю розвитку для усіх країн світу. Сталий розвиток формується і забезпечується різними детермінантами, серед яких не останнє місце займають правові цінності. Вони забезпечують правову ідентифікацію об’єктів, визнаних бенчмаркінговими орієнтирами сталого розвитку, та формують ціннісно-правові орієнтації суб’єктів, діяльність яких спрямована на виконання цих завдань. Відсутність спільної системи правових цінностей призводить до деформації правосвідомості населення, панування нігілістичних віянь, унеможливлює досягнення сталості та стабільності у суспільстві. Тому наявність єдиної ціннісно-правової парадигми є консолідуючим фактором українського суспільства, формує позитивне ставлення суб’єктів до політико-правового життя країни, сприяє їх правовій соціалізації та виробленню належної правової позиції. Це дозволяє досягнути соціальної справедливості, розбудувати засади інклюзивного розвитку, забезпечити верховенство права, викорінити корупцію та відновити довіру до держави та її інституцій, зміцнити соціальну згуртованість, забезпечити взаємодію державних органів з громадськістю та самоорганізувати діяльність громадян. Серед правових цінностей, які сприяють досягненню цілей сталого розвитку та становлять фундамент правової культури, особливе місце займають людина, справедливість, свобода відповідальність, рівність, патріотизм, віротерпимість тощо.

життєвий вибір, правова культура, правова позиція, правові цінності, ціннісно-правові орієнтири, сталий розвиток, ціннісно-правові установки