Право. Людина. Довкілля

У статті досліджено місце природоресурсного права і поресурсних галузей права у системі права, запропоновано ієрархію цих галузей та окреслено співвідношення предметів природоресурсних і поресурсних відносин. Предметом правового регулювання природоресурсного права визначено якісно однорідні природоресурсні відносини, що складаються з приводу використання та відтворення природних ресурсів – юридично визначеної частини навколишнього природного середовища, що мають ознаки природного походження і знаходяться в екологічному взаємозв’язку з навколишнім природним середовищем та між собою, використовуються або можуть бути використані як джерело задоволення потреб людини. Усі природні ресурси, а також відносини щодо їх використання і відтворення тісно пов’язані між собою. Цей зв’язок завжди буде мати нерозривний і взаємний характер. Встановлено, що у системі природоресурсного права суспільні відносини щодо використання і відтворення окремих природних ресурсів є фактично його підгалузями й забезпечують диференційований підхід до екологічно обґрунтованого використання кожного з відповідних природних ресурсів. Природоресурсне право – не конгломерат земельного, водного, лісового, надрового права, а їх якісна єдність, заснована на єдиній природі, факторах розвитку і внутрішньої структури суспільних відносин. Зроблено висновок, що ні тривала історія розвитку законодавства, ні значний обсяг нормативно-правових актів, що є джерелами поресурсних галузей, не є підставами для заперечення нерозривного та взаємного зв’язку поресурсних галузей права між собою і з природоресурсним правом та об’єктивної необхідності виокремлення самостійної галузі природоресурсного права.

природоресурсне право, земельне право, водне право, лісове право, надрове право, фауністичне право, флористичне право, природоресурсні відносини, поресурсні відносини, система права, галузь права