Право. Людина. Довкілля

У статті розглядаються особливості системи сучасних принципів аграрного права. Звертається увага на відсутність єдності та значні розбіжності між окремими авторськими позиціями при формулюванні системи таких принципів як у якісному, так і у кількісному аспектах. Розкривається причина такого становища, яка полягає у протистоянні об’єктивно-суб’єктивних начал у природі принципів аграрного права. Саме переважання суб’єктивної складової й призводить до різноманітності запропонованих науковцями принципів, які треба не вигадувати, а відкривати. Невідповідність суб’єктивного бачення вчених об’єктивній природі принципів зумовлює недієвість норм, які є наслідком втілення таких принципів у нормативний масив. Недостатній рівень розкриття теоретичних нюансів формування принципів аграрного права призводить до їх ототожнення із завданнями аграрного права як галузі. Констатується, що більшість учених запроваджує дворівневу диференціацію принципів аграрного права на загальні та галузеві (спеціальні). Загострюється також увага на відсутності у більшості пропонованих сьогодні системах принципів міжгалузевого рівня, що призводить до непотрібного дублювання на рівні галузевих (спеціальних) принципів. При цьому критикується застосовуване в теорії аграрного права ототожнення загальноправових і конституційних принципів. Обґрунтовується впровадження шестирівневої структури системи принципів аграрного права у розрізі загальних (міжнародні і національні (конституційні), міжгалузевих, галузевих, підгалузевих, інституційних і субінституційних принципів.

agrarian law, principle, principle of agrarian law, system of principles of agrarian law, structure of principles of agrarian law