Право. Людина. Довкілля

Право на звернення до суду, у тому числі адміністративного, є одним із найважливіших прав громадян, гарантованих Конституцією і законами України. Окрім загального конституційного права на судовий захист, зокрема, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII, гарантує кожному захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Враховуючи актуальність статті, метою є з’ясування основних причин неналежного визнання правового статусу всіх учасників адміністративного судочинства на законодавчому рівні. У дослідженні було використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Основні з-поміж них: діалектичний метод, за допомогою якого визначено сутність і зміст адміністративно-правового статусу громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства; порівняльно-правовий метод, із застосуванням якого здійснено порівняльну характеристику вітчизняної та зарубіжної нормативної бази, що регламентує статус іноземних громадян та осіб без громадянства; формально-юридичний метод, який у поєднанні з методом логічного аналізу дозволив усебічно вивчити сучасну систему правових норм, які закріплюють адміністративну процесуальну правосуб’єктність і порядок здійснення громадянами та суб’єктами владних повноважень своїх прав та обов’язків в адміністративному суді; логіко-семантичний метод уможливив розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері адміністративного судочинства. Було зазначено, що доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Проте поряд із гарантованим правом звернення до суду іноземців, осіб без громадянства (біженців, мігрантів, іммігрантів), така категорія суб’єктів адміністративного судочинства, як апатриди, залишилася поза межами вітчизняного законодавства. Розглянуто адміністративно-правовий статус громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства як суб’єктів адміністративного судочинства. З метою усунення недоліків законодавчого регулювання правового статусу апатридів в Україні, автор прийшов до висновку про необхідність усунення існуючого недоліку, шляхом внесення змін до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 р. № 3773-V. Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в статті теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідній сфері (для подальших розробок, спрямованих на вивчення проблематики адміністративної юстиції в Україні), у правотворчій сфері (для удосконалення чинного законодавства України), у сфері правозастосування (для поліпшення діяльності адміністративних судів, органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування), у сфері, пов’язаній із забезпеченням прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

правовий статус, іноземці, мігранти, апатриди, судочинство, законодавство