Право. Людина. Довкілля

Актуальність дослідження зумовлена підняттям та вирішенням питання регулювання такої галузі енергетики, як біоенергетика, у правовому полі Європейського Союзу. Головною метою даної статті є дослідження особливостей правових норм використання біоенергетики у Європейському Союзі, визначити існуючі проблеми та перспективи, можливі шляхи вдосконалення юридичних норм ЄС у цій галузі, які також підлягатимуть застосуванню і в українській правовій системі. Зокрема, автор приділив увагу новим положенням, які були впровадженні у зв’язку із прийняттям Директиви 2018/2001. Провідними способами для дослідження цієї проблеми є наступні методи: функціональний підхід, метод логічного аналізу, метод синтезу, метод дедукції та ін. Також досить детально було досліджено вплив цих положень на енергетичну галузь Європейського Союзу та в цілому на навколишнє середовище його держав-членів. Особливу увагу приділено позиціям науковців та нещодавньому судовому позову щодо прийняття Директиви 2018/2001. У статті досліджено особливості правового регулювання біоенергетики в Європейському Союзі, проаналізовано поняття біоенергетики та біопалива в українському та європейському законодавстві та виокремлені основні положення Директив Європейського Союзу, що стосуються заохочення до використання енергії, виробленої з відновлюваних джерел, в тому числі, з біомаси. Зокрема, встановлено, що у ЄС біоенергетика виступає провідним джерелом відновлюваної енергії для опалення та охолодження (88 % всіх ВДЕ), що становить 16 % загального європейського кінцевого споживання енергії в цьому секторі. Відтак, враховуючи попит та необхідність у використанні такого ресурсу, законодавче підґрунтя ЄС містить ряд принципів та візії, щодо врегулювання відносин у сфері виготовлення, обігу та знешкодження відходів від біопалива, як основної сировини для біоенергетики. Зокрема, до основоположних засад в законодавстві ЄС щодо використання біоенергетики відносяться по-перше, принцип сталого виробництва та споживання біомаси, по-друге, запобігання щодо скорочення негативних наслідків при використанні цього ресурсу, по-третє, збільшення частки використання альтернативних джерел енергії до 75 % кінцевого споживання енергії до 2050 року. Матеріали статті становлять практичну цінність для вчених та дослідників, які могли б провести власне дослідження вирішуючи проблему використання біоенергії та надати перевагу іншим джерелам енергії.

природоресурсне право, природоресурсні правовідносини, природні ресурси, кліматичні ресурси, клімат