У дослідженні було запропоновано порівняльний аналіз етичних та законодавчих рамок, що регулюють права дітей в ісламському шаріаті та міжнародному праві, використовуючи випадки трьох країн з різними правовими моделями: Киргизстану, Єгипту та Малайзії. Метою дослідження було окреслення системного розриву між нормативними деклараціями та практичним впровадженням захисту дітей у суспільствах з мусульманською більшістю. У дослідженні використовувалася якісна методологія, включаючи порівняльний аналіз міжнародних конвенцій, національного законодавства, доктринальних джерел ісламського права та звітів міжнародних організацій. Результати дослідження показали, що ісламська доктрина, зокрема крізь призму вищих цілей шаріату (Макасид аш-Шаріат), пропонує міцну концептуальну основу для захисту прав дітей. Водночас аналіз тематичних досліджень показав, що ключовими перешкодами для їх реалізації є правовий плюралізм (Киргизстан); юрисдикційні конфлікти в подвійних правових системах (Малайзія); та труднощі із забезпеченням дотримання навіть у кодифікованих системах (Єгипет), особливо у боротьбі з дитячими шлюбами. У всіх випадках найбільш вразливою стороною є дівчинка, чиї права на освіту, охорону здоров’я та вільний вибір часто нехтуються. Було встановлено, що розробки комплексних стратегій, які гармонізують світське законодавство з правильними тлумаченнями шаріату, залучають релігійних лідерів до просування гуманістичних тлумачень та спрямовані на трансформацію глибоко вкорінених соціальних установок. Результати дослідження можуть бути використані законодавчими органами для гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами, а також правоохоронними та судовими органами
Макасід аш-Шаріат; гармонізація правових актів; дуалістична система; нафака; тарбія