Право. Людина. Довкілля

Метою дослідження було вивчення правових механізмів забезпечення екологічної безпеки в країнах Центральної Азії. Було проведено поетапний аналіз нормативно-правової бази, починаючи з конституційного рівня та поширюючись на галузеве законодавство та інституційну підтримку. У дослідженні розглядалися транскордонні екологічні загрози в Центральній Азії, зокрема деградація водних ресурсів у басейнах Сирдар’ї та Амудар’ї, а також транскордонне забруднення повітря у Ферганській долині. Низька ефективність існуючих угод пояснювалася відсутністю спільних механізмів моніторингу, невідповідністю стандартів та обмеженою юридичною відповідальністю сторін. Діяльність Міжнародного фонду порятунку Аральського моря була оцінена як фрагментована та недостатньо інтегрована в національну політику. Були визначені структурні бар’єри та умови для ефективної координації екологічних питань між країнами регіону. Порівняльний аналіз законодавчих баз показав, що лише Казахстан має повністю кодифікований та оновлений корпус екологічного законодавства, тоді як інші держави продовжують спиратися на бази, створені в 1990-х роках, які не адаптовані до сучасних викликів, таких як зміна клімату чи цифровізація екологічного управління. Інституційні моделі також суттєво відрізняються: Казахстан та Узбекистан рухаються до консолідації та цифровізації органів екологічної політики, тоді як Таджикистан і Туркменістан зберігають жорстко централізовані та менш ефективні структури. Серйозну загрозу регіональній безпеці становлять понад 90 радіаційно небезпечних об’єктів у Киргизстані, які можуть вплинути на сусідні екосистеми у разі техногенної аварії. Дослідження показало, що транскордонне співробітництво залишається значною мірою декларативним, а міжнародні конвенції впроваджуються лише у фрагментарній формі. Результати дослідження підтвердили необхідність комплексного перегляду правової бази екологічної безпеки, посилення міждержавної координації та розробки ефективних механізмів реалізації екологічних прав та зобов’язань на регіональному рівні. Практичне значення дослідження полягає в його потенційному застосуванні для вдосконалення національного екологічного законодавства країн Центральної Азії, розробки спільних міжурядових угод з охорони навколишнього середовища та надання рекомендацій міжнародним організаціям, що займаються наданням екологічної допомоги та інтеграцією екологічної політики в регіональні стратегії розвитку 

інституційна взаємодія; транснаціональні виклики; інституційна ефективність; транскордонне співробітництво; техногенні ризики; конституційні гарантії навколишнього середовища