Метою дослідження було проведення порівняльного аналізу правового захисту інтелектуальної власності в цифровому середовищі України. Дослідження базувалося на методах порівняльного та системного аналізу, в рамках яких було розглянуто національне законодавство, судову практику, статистичні дані та міжнародний досвід. Дослідження виявило значний розрив між прогресивною законодавчою базою України, гармонізованою з європейськими стандартами, та вкрай низькою ефективністю її практичного впровадження. Було встановлено, що піратський контент домінує на українському цифровому ринку, багаторазово перевищуючи легальний сегмент, тоді як рівень правової реакції залишається мінімальним, про що свідчить невелика кількість судових рішень у справах про порушення авторських прав. Основною інституційною перешкодою було визнано відсутність спеціалізованого Вищого суду з питань інтелектуальної власності, що призводить до непослідовності судової практики, процедурних затримок та низького рівня довіри до системи правосуддя. Аналіз судової практики показав, що, хоча суди застосовують принципи презумпції авторства та пропорційності при визначенні розміру компенсації, процес залишається тривалим і складним. Україна продовжує значно відставати від провідних міжнародних практик у таких сферах, як відповідальність онлайн-платформ, досудове вирішення спорів та боротьба з транскордонними порушеннями. Результати дослідження можуть бути застосовані в законодавчій діяльності, спрямованій на подальше вдосконалення національного законодавства у сфері інтелектуальної власності. Сформульовані рекомендації також можуть слугувати основою для ефективної реалізації Стратегії цифрового розвитку інноваційної діяльності України та модернізації правоохоронної практик
штучний інтелект; цифрове середовище; національна стратегія; судовий захист; соціальні мережі