У дослідженні проаналізовано захист прав жінок від насильства в країнах Центральної Азії на прикладі Киргизстану. Незважаючи на міжнародно визнані стандарти, у регіоні поширеними залишаються гендерна дискримінація, домашнє насильство, ранні шлюби, викрадення наречених та інші порушення прав жінок. Окрім морально-етичного аспекту та правових зобов’язань Киргизстану як сторони міжнародних угод, проблема системного насильства щодо жінок є актуальною також з демографічної та соціально-економічної точок зору через втрату працездатних ресурсів і фінансове навантаження на систему охорони здоров’я та соціальні служби. У дослідженні визначено основні суперечності між міжнародними стандартами захисту жінок і національним законодавством; проаналізовано роль правоохоронних органів, а також формальної й неформальної судової системи у забезпеченні захисту прав жінок від насильства в Киргизстані. Особливу увагу приділено проблемі невідповідності між міжнародними стандартами та традиціями й звичаями, культурними, релігійними та іншими історичними особливостями Центральної Азії. Дослідження систематизувало, узагальнило й проаналізувало дані органів Організації Об’єднаних Націй (ООН), відповідальних за забезпечення прав жінок у Киргизстані; проаналізувало динаміку та виявило внутрішньорегіональні закономірності порушень; а також визначило причини низької практичної ефективності міжнародних стандартів захисту жінок від насильства на регіональному рівні. На основі результатів дослідження було сформульовано рекомендації щодо забезпечення міжнародних стандартів захисту жінок від насильства в Киргизстані з урахуванням соціально-економічних, культурних та історичних особливостей країни. Отримані висновки можуть бути застосовані також для розроблення правових стратегій і політик захисту прав жінок в інших пострадянських країнах Центральної Азії
гендерна нерівність; примусовий шлюб; традиціоналізм; неформальні суди; Центральна Азія