Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення балансу між ресоціалізацією правопорушників та завданнями протидії загрозам державній безпеці в умовах зростання ризиків радикалізації в Киргизькій Республіці. Метою статті було комплексне дослідження механізмів взаємодії служб пробації та органів національної безпеки у кримінальному процесі Киргизстану. Методологія базувалася на поєднанні порівняльно-правового, структурно-функціонального та системного підходів, що дозволило порівняти національне законодавство з міжнародними стандартами та виявити особливості практичного застосування. Аналіз показав, що правові засади інституту пробації створили необхідні передумови для його розвитку; однак питання щодо процедур обміну інформацією з органами безпеки залишилися невирішеними. Було встановлено, що на досудовій стадії ключову роль відігравали звіти пробації, тоді як діяльність органів безпеки зосереджувалася на превентивному моніторингу. Під час виконання покарань акцент робився на індивідуальних планах ресоціалізації та моніторингу цифрової активності. На післявиправній стадії центральне значення мали профілактичні заходи та соціальна підтримка. Аналіз процедурних ризиків показав, що найзначнішими загрозами були асиметричний доступ до інформації, дублювання обмежувальних заходів та негативний вплив надмірного контролю на процес соціальної адаптації. Ефективність взаємодії визначалася рівнем стандартизації процедур обміну інформацією, розвитком професійних компетентностей персоналу пробації та адаптацією міжнародних стандартів до національного законодавства. Це надало дослідженню практичного значення у вигляді рекомендацій щодо покращення співпраці, які можуть бути використані правоохоронними органами, науковою спільнотою та політиками у сфері кримінального судочинства
процедурні ризики; стандартизація; моніторинг; програми ресоціалізації; індивідуальні плани; соціальна підтримка; цифрова діяльність