Право. Людина. Довкілля

У статті проведено науково-теоретичний аналіз законодавства, яким регулюється порядок надання послуг у сфері сільського зеленого туризму особами, які ведутьособисте селянське господарство. Окрема увага приділяється аналізу правового регулювання послуг з тимчасового розміщення (проживання) та харчування туристів. Зазначається, що з метою сприяння розвитку сільського зеленого туризму та залучення до здійснення такої діяльності власників особистих селянських господарств, на законодавчому рівні мають бути встановлені чіткі критерії для розмежування підприємницької і непідприємницької діяльності в цій сфері. Крім того, необхідно запровадити в органах місцевого самоврядування реєстрацію осіб, які надають послуги сільського зеленого туризму, що дозволить легалізувати вказаний вид діяльності. Звертається увага, що між власниками засобів розміщення та туристами в письмовій формі укладається договір про надання послуг з тимчасового розміщення. Його можна вважати укладеним з моменту отримання підтвердження особи, яка надає послуги з розміщення (виконавця), про прийняття замовлення та вказівки можливого початку надання такого обслуговування з визначеного часу. Для упорядкування та спрощення такої діяльності, доцільно розробити примірну форму договорів про надання послуг у сфері сільського зеленоготуризму. Піднімається проблема правового регулювання реєстрації потужностей з виробництва та/або обігу харчових продуктів особами, які здійснюють харчування туристів. Автор доходить висновку, що норми Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» щодо реєстрації таких потужностей не розповсюджується на власників особистих селянських господарств.

сільський зелений туризм, особисте селянське господарство, житловий будинок садибного типу, добровільна категоризація, надання послуг, харчові продукти, оператор ринку, тимчасове hозміщення (проживання)