Право. Людина. Довкілля

У статті проведено науково-теоретичний аналіз законодавства, яким регулюються відносини у сфері органічної аквакультури. Окрема увага приділяється розгляду проблеми реалізації можливості здійснювати виробництво органічної продукції аквакультури на ділянках, які не піддавалися забрудненню. Зважаючи на те, що виробники органічної продукції аквакультури не користуються жодними перевагами при розподілі бюджетних коштів порівняно із іншими виробниками продукції аквакультури, порушується питання про необхідність їх забезпечення. Вказане може бути здійснено шляхом закріплення відповідних гарантій у Законі України «Про аквакультуру». Звертається увага на те, що законодавство в зазначеній сфері є доволі суперечливим. Вказане створює додаткові перешкоди для ведення цього виду діяльності. Тому вбачається за необхідне виключити з постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 р. № 970, вимогу для кожного нового оператора, який подає заявку на перехід до органічного виробництва та планує виробляти більше ніж 10 тонн продукції аквакультури на рік, проводити оцінку впливу на довкілля. З метою підвищення захисту прав споживачів органічної продукції пропонується привести Закон України «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» у відповідність з Регламентом Ради (ЄС) № 834/2007 від 28.06.2007 р. про органічне виробництво та маркування органічної продукції, який скасовує Регламент (ЄЕС) № 2092/91.

аквакультура, органічне виробництво, водний об’єкт, органічна аквакультура, рибна продукція, оцінка впливу на довкілля, державна підтримка, продовольча безпека, продовольча незалежність