Право. Людина. Довкілля

У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз відповідальності за розголошення державної таємниці в Україні та зарубіжних країнах. Враховано те, що відомості, які становлять державну таємницю, є надзвичайно важливими для суспільства та держави. До того ж потребують особливої та пильної охорони як з боку правоохоронних органів, державних органів, так і з боку громадянського суспільства та кожного окремого індивідуума. Підкреслено, що в сучасних умовах розвитку глобальної інформаційної мережі набувають своєї актуальності проблеми вирішення доступності до інформації, а також ефективного використання державних інформаційних ресурсів, до якої входить також інформація з обмеженим доступом та питання встановлення порядку для віднесення інформації від однієї категорії до іншої. Правовий інститут державної таємниці є розвинутим в більшості країн Світу, у яких займає особливе місце та перебуває під пильною увагою з боку держави. Було з’ясовано, що законодавством трьох досліджених держав (США, Великобританія, ФРН) насамперед передбачено розмежування інформації на три блоки, і, відповідно до ступеня секретності інформації, визначаються міра та заходи щодо охорони інформації. Зроблено висновки, що перспективним шляхом для охорони державної таємниці та розмежуванням її з секретною інформацією буде перейняття досвіду щодо трьох окремих блоків інформації, а саме: особливо таємна інформація, за розголошення якої передбачити найвищий ступінь покарання, таємна інформація, відповідальність за яку також повинна мати вираження та закріплення у КК України, та конфеденційна інформація, за розголошення якої встановити адміністративну відповідальність.

інформація, державна таємниця, секретна інформація, конфеденційність, кримінальна відповідальність