Право. Людина. Довкілля

У статті здійснено аналіз нормативно-правового забезпечення протидії та запобігання домашньому насильству над жінками. Наведено статистичні дані що за 2020 рік до органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, надійшло 211 362 звернення щодо насильства в сім’ї, з них – 2756 від дітей, 180 921 – від жінок, 27 676 – від чоловіків. Зроблено висновок, що і досі залишається відкритим ратифікації Стамбульської конвенції, яка допомагає наразі усім державам-підписантам ефективно протистояти широкому спектру явищ, серед яких психологічне насильство, фізичне насильство, сексуальне насильство, передусім зґвалтування, примусовий шлюб, примусовий аборт, примусова стерилізація, каліцтво жіночих статевих органів, злочини в ім’я так званої «честі», переслідування, сексуальні домагання тощо. До того ж, на необхідності ратифікації Стамбульської конвенції неодноразово наполягала і продовжує наполягати світова спільнота, адже підписавши цю Конвенцію, Україна взяла на себе зобов’язання ратифікувати її в майбутньому. Визначено, що нормативно-правове забезпечення запобігання та протидії домашньому насильству проти жінок складається із сукупності міжнародних пактів, декларацій та конвенцій, нормативно-правових та підзаконних нормативно-правових актів. З’ясовано, що з кожним роком збільшується кількість повідомлень щодо вчинених насильницьких дій по відношенню до жінок у зв’язку з чим, законодавцю варто працювати у напрямку недопущення будь-яких проявів домашнього насильства шляхом внесення змін до законодавства що регулює превентивні заходи.

насильство, жінки, гендерна рівність, Стамбульська конвенція, домашнє насильство, протидія насильству, насильство в сім’ї, гендерна рівність