Метою дослідження було вивчення особливостей процесуальної діяльності уповноважених органів у справах про порушення рибоохоронного законодавства процесуальної діяльності уповноважених органів у справах про порушення рибоохоронного законодавства. У процесі дослідження було використано системний підхід, за допомогою якого досліджено інституційну структуру органів рибоохорони у взаємозв’язку з Національною поліцією, судами та місцевими органами виконавчої влади. Результатом стало виявлення ключової ролі органів рибоохорони у фіксації правопорушень, а також визначення потреби в ефективнішій координації їх діяльності з іншими суб’єктами правозастосування. Встановлено, що взаємодія з Національною поліцією сприяла посиленню контролю за дотриманням законодавства, проте мала недоліки щодо оперативного обміну інформацією та належного документування фактів порушень. Було проаналізовано судові рішення, зокрема постанови 2023-2024 років, що ілюструють практичні проблеми правозастосування у сфері рибогосподарської діяльності. Аналіз засвідчив неоднорідність підходів судів до оцінки доказової бази у справах про порушення рибоохоронного законодавства, що негативно впливає на правову визначеність судових рішень. Судові органи виконували функцію перевірки правомірності дій адміністративних органів, однак практика застосування санкцій варіювалася залежно від конкретних обставин справи. Застосування порівняльно-правового методу дозволило зіставити український досвід із практикою країн ЄС, зокрема проаналізовано підхід ЄСПЛ у справі «Яшар проти Румунії» до конфіскації майна, використаного для незаконного промислу. Це дало змогу виявити спільні риси у застосуванні санкцій та обґрунтувати відповідність української практики європейським стандартам
екологічні виклики; водні біоресурси; незаконний вилов; порушення правил рибальства; притягнення до відповідальност