У сучасному контексті складних демографічних криз та соціально-економічних викликів формування ефективної сімейної політики є надзвичайно важливим компонентом функціонування держави та соціальної стабільності. Метою цього дослідження було визначення оптимальних конституційно-правових основ захисту сімейних прав шляхом встановлення актуальності сучасних рекомендацій щодо оновлення цих національних систем. У дослідженні використовувалися порівняльно-історичний метод, герменевтичне правове тлумачення та комплексний аналіз для оцінки нормативно-правових актів і правових баз. Дослідження законодавства Франції, Німеччини, Китаю та Киргизстану допомогло зробити теоретичні висновки щодо реальних проблем та успішних практик у сімейній політці, зокрема щодо соціальної підтримки, міграційної адаптації, прав дітей та гендерної рівності. Було встановлено, що в той час як європейські країни законодавчо гарантують всебічну економічну підтримку та обов'язкову дошкільну інфраструктуру, підходи в Китаї зосереджені на стимулюванні народжуваності через цільові фінансові заохочення та податкові пільги. Крім того, було досліджено правовий ландшафт Киргизстану та виявлено такі особливості: опора на декларативні конституційні гарантії, яким бракує необхідних кодифікованих механізмів фінансування та універсальних систем пільг для подолання специфічних викликів, таких як міграція та дефіцит ресурсів у сільській місцевості. Зроблено висновок, що успішна сімейна політика вимагає виходу за межі широких декларацій для впровадження конкретних, загальнодоступних законодавчих механізмів, які б гармонізували міжнародні норми з відмінними національними соціально-економічними умовами. Висновки та рекомендації, представлені в цьому дослідженні, можуть бути використані політиками, законодавцями та розробниками систем соціального забезпечення для реформування національних сімейних кодексів і розробки цільових, сталих програм державної підтримки
міжнародне право; сімейні права; захист прав; національні правові системи; цифровізація сімейної політики